Ю.Тимошенко: штрафи за недобір газу в обмін на Чорноморський флот Росії?

04.09.2009 14:46 / Андрій ВАРЗАЙ, для ПолітІнформ.org

За останній рік в українській політиці вже з’явилася прикмета: коли Юлія Тимошенко заявляє про успішні переговори з прем’єр-міністром Росії Володимиром Путіним, чекай біди. Тому, коли Тимошенко 1 вересня 2009 року зустрілася у Польщі з Путіним і після зустрічі заявила про її «успіхи» і про те, що Росія відмовилась від штрафних санкцій за недобір газу, це викликало серйозні підозри. Тим більше, що в українсько-російських переговорах – до перегляду газових угод 2009 року – «успіхи» Україні ще довго світити не будуть.

Справа в тому, що, починаючи з січня 2009 року, тобто з часу укладення «газових» угод між «Нафтогазом України» і «Газпромом», Тимошенко загнала Україну у справжню економічну кабалу. По-перше, це стосується ціни на газ, яка підскочила вдвічі порівняно з минулим роком і на сьогодні є однією з найвищих в Європі; по-друге, українська сторона законтрактувала занадто великі обсяги газу, які не здатна споживати. Особливо, в умовах кризи, коли значна частина промислових підприємств простоює. Тому, починаючи з березня-квітня 2009 року, основним завданням дипломатії українського прем’єра став пошук відповіді на питання: що б запропонувати «Газпрому» (читай, російській владі), щоб Росія не накладала штрафних санкцій за недобір газу.

До зустрічі прем’єр-міністрів Росії і України 1 вересня Кабінет Тимошенко вже зробив кілька кроків назустріч Путіну. Зокрема, Розпорядженням від 3 червня 2009 р. N 880-р «Про затвердження переліку підприємств - виробників азотних мінеральних добрив, які можуть у 2009 році закуповувати імпортований природний газ у нерезидентів України» було заведено на внутрішній ринок України дочірню структуру «Газпрому» - шість українських хімічних підприємств отримали право купувати газ не в «Нафтогазу», а в російського посередника.
 
Це – до питання про заявлені «успіхи» Тимошенко в усуненні посередницьких схем: замість спільного підприємства «Нафтогазу України» і «Газпрому» («УкрГазЕнерго») ми отримали на 100% російського посередника, який відтепер має право продажу газу найбільш привабливим промисловим підприємствам.
 
Очевидно, що ще одним активом російської влади слід вважати замороження проекту модернізації газотранспортної системи України. Треба сказати, що Брюссельська декларація щодо модернізації української ГТС могла б стати одним з ключових здобутків Президента Ющенка. Ан нєт. Уряд Тимошенко зробив все, щоб нічого не робити для запуску цього проекту.
 
Ще одним кроком назустріч Путіну стало блокування Урядом Тимошенко найкрупнішого енергетичного національного проекту часів незалежності – запуску в аверсному режимі нафтогону «Одеса-Броди» 14 травня 2009 року Президент України підписав Указ № 329/2009 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення реалізації проекту Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору. Указом передбачено до кінця травня 2009 року опрацювати питання щодо підписання за результатами презентації спільного меморандуму про підтримку реалізації проекту Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору. Крім того, Указом зобов’язується Кабінет Міністрів України залучити відповідні кошти фінансових установ (ЄБРР) щодо добудови нафтогону «Одеса-Броди». Досі Уряд Тимошенко не виконав жодного пункту президентського указу, чим заблокував будівництво "Одеса-Броди". Більше того, радник прем’єр-міністра з енергетичних питань Олександр Гудима публічно заявив, що Уряд не виконуватиме президентського указу щодо переведення нафтопроводу «Одеса-Броди» в аверсний режим. Його мотивація дуже красномовна: "Тема «Одеса-Броди» не є компетенцією Президента… Таке рішення тільки нашкодить стосункам України та Росії, і не принесе жодної користі українській державі у зв’язку з тим, що немає ні нафти, ні споживачів».

Залежність Тимошенко від волі Кремля у гальмуванні диверсифікації поставок енергоносіїв в Україну, особливо рельєфна у зв’язку з заявами партнерів України по Євро-Азіатському нафтотранспортному коридору. Президент Азербайджану Алієв вже давно заявив, що готовий наповнити нафтогін "Одеса-Броди" каспійською нафтою; польська сторона кілька тижнів тому підтвердила, що добудова польської ділянки нафтопроводу "Одеса-Броди" є одним з пріоритетних енергетичних проектів Польщі; навіть 2 вересня Президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив про зацікавленість у запуску в аверсному режимі нафтогону "Одеса-Броди" і диверсифікації енергопоставок в Білорусію. І лише Уряд Тимошенко проти цього проекту…

Як стало відомо з поінформованих джерел вже 2 вересня, на наступний день після зустріч Путіна і Тимошенко в Польщі, Юлія Володимирівна гарантувала Володимиру Володимировичу підписання контракту «Енергоатомом» на поставку ядерного палива – ТВЕЛів» саме з російською кампанією. Це означає, що з українського ринку ядерного палива буде усунута американська кампанія. Крім того, за неперевіреною інформацією, Ю.Тимошенко нібито пообіцяла відтермінувати будівництво росіянами в Україні заводу з виробництва ядерного палива.

Найгірше те, що поступки Тимошенко жодним чином не оформлені в гарантії Росії щодо ненакладення штрафних санкцій за недобір газу у майбутньому. Це означає, що у будь-який момент Росія може відмовитися від своїх усних обіцянок і нарахувати «Нафтогазу» штраф за недобір законтрактованого газу за минулий період (угода від 2009 року дозволяє це зробити). Як стверджують наші російські джерела, відмова підписувати додаткові протоколи про гарантії ненакладення таких штрафів – свідома «тиха» політика Путіна. В середовищі українських спеціалістів вважається, що цим глава російського уряду намагається створити умови до «приватизації» української ГТС. Насправді, як свідчать наші російські колеги, Путін не ставить це пріоритетом українського вектору політики. Росія розраховує отримати в обмін на офіційну відмову від штрафних санкцій за недобір Україною російського газу договір про пролонгацію перебування на території України Чорноморського флоту Росії.

Цікаво, що, судячи з внутрішніх російських джерел, прем’єр Путін у вузькому колі неодноразово заявляв, що йому дуже комфортно працювати з Тимошенко. Нібито одного разу він навіть назвав її «критично залежною від нас» і відтак припустив, що не буде трагедією, якщо вибори виграє саме Тимошенко, а не Янукович. Що мав на увазі Путін, наразі невідомо. Не виключено, що матеріали кримінальної справи, порушеної свого часу проти Тимошенко, приховують дієві механізми впливу н українського прем’єра. А можливо, сучасні газові домовленості, пов’язані з витісненням з ринку постачання енергоносіїв «РосУкрЕнерго», дуже серйозно пов’язали бізнес-інтереси обох прем’єрів.

У будь-кому випадку і зіц-президент Росії Дмитро Медведев, і прем’єр-міністр Путін всім своїм виглядом демонструють, що для них немає особливої різниці, хто буде наступним Президентом України – чи Тимошенко, чи виразно проросійський Янукович. Є лише одна жорстка вимога – наступним Президентом України не має стати чинний Президент Віктор Ющенко.

Домовленості Тимошенко і Путіна 1 вересня не означають, що Росія припинить тиск на Україну. Путінська Росія неодноразово демонструвала, що не вірить васалам, чи то Тимошенко, чи то Лукашенку. Вже сьогодні можна говорити про кілька ефектних розробок, які реалізуються Кремлем по українському напряму.
 
Так, за інформацією європейських ЗМІ, з ініціативи прем’єра Путіна розпочато системну інформаційну роботу з групами впливу в ОПЕК, спрямовану на штучне підвищення ціни на нафту (що для України означатиме одночасне подорожання газу відповідно до формули ціни). Цікавий чисто російський проект (координується безпосередньо з Росії) реалізує депутат-регіонал Коновалюк (за певну неадекватність, один його колега по фракції називає Коновалюка «гламурним клоуном»). Цей проект пов'язаний з компрометацією британських резидентів, які нібито здійснювали торгівлю українською зброєю. Правда, британці вже заявили, що вини України у цьому скандалі – жодної. Але Коновалюк встиг відмітитись. Аби не подумали, що свої гонорари дарма проїдає...